Заїжджий двір та готель Шлегеля

У Вознесенську, Миколаївської області, від кута вулиці Одеської і вздовж правой сторони вулиці Маріїнської, знаходяться історичні житлові будинки які у XIX-XX столітті було частиною величезного комплексу Заїжджого двору та готелю під назвою Одеський, у спогадах записів старожилів міста Вознесенська його називали «Заїжджий двір Шлегеля».

Заїжджий двір та готель Я. Я. Шлегеля

Заїжджий двір та готель Я. Я. Шлегеля був збудований у середині XIX століття його батьком поселянином-власником Яковом Бернардовичем Шлегелем, який певний час мешкав у м. Миколаєві в 1875 році на розі вулиць Бульварної та Херсонської, у будинку №21. У 1880 роки по вулиці Садовій в будинку №28, в ті роки він займався скупкою майна з цілью перепродажу.

Приблизно в 1887-1888 році Яков Бернардович зі своєю родиною переїздить у місто Вознесенськ, де будує величезний заїжджий двір, яким до 1919 року володів його син Я. Я. Шлегель.

Родина Шлегелів походить від лютеранських німців-колоністів.

Батько Якова Бернардовича був уродженцем Мессінгена/Тюбінгена, Вюртемберг, Німеччина (Messingen/Tübingen, Württemberg, Deutschland), який народився 6 жовтня 1796 року у величезній заможній німецькій родині, де було 12 дітей (7 хлопців і 5 дівчат).

В 1817 році Бернард Йоганн Шлегель зі своєю дружиною Кетрін Шлегель (раніше Рік) 1800 р. народження, після заманливого маніфесту Катерини II переїздять з Німеччини у Люстдорф Грос-Лібентальської волості, Одеського повіту, Херсонської губернії, Україна.

Люстдорф - у перекладі з німецької «Радісне село», за радянських часів – «Чорноморка», Ольгіно, засновано у 1805 р. німцями колоністами.

Приблизно з 1828 р. Бернард і Кетрін Шлегель проживали у колонії Гросс-Лібенталь, де у них народилося 8 дітей.

Чотири дівчинки - Сабіна (18 серпня 1835 р.), Агнес (24 серпня 1838 р.), Марі (26 вересня 1841 р.), Урсула (близько1842 р.).

П'ять хлопчиків - Йоганн (16 жовтня 1833 р.), Йоханнес (21 листопада 1839 р.), Карл (11 червня 1845 р.), і Яков, якого назвали на честь брата отця Якова Йоганна Шлегеля.

Гросс-Либенталь, інші назви Маріїнська, Велика Аккаржа (сучасна назва Великодолинське) - заснована німцями-колоністами у 1804 році, розташована на берегах річці Аккаржанка Одеської області. У 1881 р. біля колонії впав великий метеорит.

Gross Liebenthal з німецької мови означає - Долина великого кохання, або Велика долина кохання (gross - великий, die Liebe - кохання, das Tal - долина).

Яков Бернардович Шлегель народився 11 жовтня 1836 року.

Хрещений 18 жовтня 1836 року в лютеранській церкві Гросс-Лібенталя.

26 листопада 1857 р. Яков Бернардович одружується на Маргарет Зехер.

Маргарет народилась 1 жовтня 1834 року в колонії Гільдендорф, Колендорове (сучасна назва Красносілка, Одеська область).

В подальші роки подружжя Якова і Маргарет Шлегель проживали в різних колоніях Одеської області, де у них народилось семеро дітей:

Гільдендорф - Розіна (3 жовтня 1858 р. - померла 11 липня 1859 р.), Катаріна (11 вересня 1861 р. - 26 вересня 1861 р.).

Гросс-Лібенталь - Йоганн (31 травня 1860 р.).

Анненталь - Яков (2 листопада 1862 р. - помер 15 листопада 1862 р.), Яков 1863 р - міщанин і купець м. Вознесенська, володів Заїжджим двором; Катаріна (25 січня 1868 р.), Карл (31 серпня 1870 р.).

Яков Якович Шлегель народився 28 грудня 1863 року, хрещений 1 січня 1864 р.

З 1887 року Я. Я. Шлегель мешкав у Вознесенську, де був крупним міщанином і купцем, володів одним із найбільших Заїжджих дворів та готелів, який займав територію від вулиці Пушкінська вздовж Одеській до вул. Євгеній Бош, і закінчуючи Радянським провулком (сучасні назви вул. Софіївська, Одеська, Мар'їнська, Ксеніївська), він був один із найбагатших громадян, який брав активну участь у розвитку міста. Так, наприклад, в 1903 році на 4-річний строк Яков Якович був вибраний у голосні міської думи Вознесенська.

Дружина Матільда (Вагнер) Шлегель, народилася 24 липня 1871 року в сім'ї крупних Одеських купців Фрідріха та Маргарет (Лейтнер) Вагнер.

У Якова та Матільди Шлегель було шестеро дітей, всі вони народилися у Вознесенську:

Фрідріх (22 березня 1894 р.), Олександр (31 грудня 1895 р.), Емма (2 травня 1898 р. - померла 2 лютого 1899 р.), Емілі (30 грудня 1899 р.), Лідія (6 листопада 1902 р.), та Ольга (8 грудня 1905 р.).

Родина Шлегелів мешкали на вул. Пушкінська 1 (Софіївська), у період громадянської війни будинок було повністю зруйновано, зараз на тому місці п'яти поверхівка.

У роки революційних подій 1917 - 1918 в місті Вознесенськ гастролював цирк та звіринець Шапіто під керуванням Володимира Дурова.

Артисти цирку та звірі зупинялися у заїжджому дворі та готелі Шлегеля.

Місце для виступу Цирку Дурова розташовувався на ярмарковій площі, на тому місці де зараз знаходиться центральний міськвиконком.

У дуже важких умовах був в той час цирк у місті. Йшла громадянська війна, відсутність продовольства та провіанту призвели до того, що багато звірів загинуло бо не було чим їх годувати. Цирк Дурова ледве вибрався з Вознесенська.

Із записів спогадів старожилів, як у перші місяці у місті проходили гастролі цирку:

«Особисто Володимир Дуров перед початком концерту виходив на щаблі цирку і вимовляв такі слова: "Громадяни міста Вознесенська! Приїхав до Вас я, і зі мною свиня, (пам'ятаєте про Одеського градоначальника на прізвище Зелений, коли Дуров випустив на сцену свиню, пофарбовану в зелений колір. Можливо після Одеси Дуров приїхав у наше місто і показав цю свиню), і далі Дуров перераховував віршами хто з ним приїхав з артистів і яких привезли звірів. Всього 5 копійок за вхід, це невелика витрата і ви отримаєте велике задоволення!».

19 березня 1919 р. у віці 55 років Яков Якович Шлегель був репресований і розстріляний, його нащадків життя розкидало не тільки по всій Україні, а і по Європі та Америці.

Так, наприклад, його син Олександр Якович Шлегель довгий час проживав у Сакраменто, Каліфорнії, США і помер 28 липня 1975 р. у віці 79-ти років. Відомо, що у Олександра було два сина, які теж жили в США.

Доля Заїжджого двору та готель Шлегеля «Одеський готель» - під час Великої Вітчизняної Війни частина будівель була зруйнована, а частина, що проходить вздовж вулиці Маріїнської, досі збереглися, зараз там живуть місцеві жителі.