Будинок Лефтерів

На розі вулиць Соборності і Танасчишина, буд. 6 (у минулому вул. Миколаївська та Мертвоводська) знаходиться будинок із цокольним поверхом, який був побудований між 1851-53 роками Вознесенським купцем 2-ї гільдії Стахієм (Стасій, Євстафій) Максимовичем Лефтером.

‎С. М. Лефтер народився у 1803 році в поселенні Білоусівка (село Білоусівка, Вознесенський район, Миколаївська область). Його матір селянка Меланія і батько Максим Лефтер потомствений Козак, який з 1803 по 1817р. входив у ряди до 1-го Бузького козачого полку і брав участь у Вітчизняній війні 1812 року. Після скасування бузького козачого війська  в 1817 році, його батько увійшов у ряди 1-го Бузького уланського полку в чині унтерофіцера.

‎Сам Стахій Максимович до переходу у гільдію купця, входив у ряди кавалерії ескадрону 1-го Бузького уланського полку у званні рядовий.

‎2 листопада 1830 року Стахій Лефтер одружився на Прасковій Іванівні, доньці рядового 2-го кавалерійського ескадрону Івана Чебана.

‎На початку лютого 1851 року у статусі військового селянина С. М. Лефтер зі своєю дружиною та синами Григорієм (1833), Василем (1839) та Опанасом (він же Афанасій) (1840) переїздить із Білоусівки до Вознесенська. І вже 14 лютого 1851 року за Високим твердженням Військової ради, ним було придбано зі скарбниці міста, місце під забудову будинку на міській землі, де він, приблизно до кінця 1853 р., збудував будинок, який збережений до наших днів.

‎До побудови сім’я Лефтерів проживали по вулиці Одеської та Миколаївської (будівля знаходилась між Одеською, 33 і Миколаївською, 6), в будинку який йому дістався за духовним заповітом від рідної сестри Соломони Максимівни Філімошевни (за першого чоловіка Михайлова). Стасій Лефтер у 1852 р. після переходу із селянина в 2-гу гільдію купця, на території сестриного спадку збудував солемолений млин, відкрив склад та два магазини, один для торгівлі солі, другий для кам'яного вугілля. Також, в тому ж 51-му році зі скарбниці міста голова сім’ї придбав порожні землі, що займали території від кута вулиці Мертвоводської (вул. Танасчишина) вздовж Миколаївської (вул. Соборності, 4, 2) аж до берега річки Мертвовод і два лавкові місця на Базарній площі, одне на кінець 1851 р., друге аж у 1857 р.

‎У подальші роки у Вознесенську в сім'ї Стахія і Праскови народилося двоє дітей, син - Яків (1851) у майбутньому вільний штурман, навчався в Херсонському Морському училищі, єдиний із синів Стахія Лефтера, який пішов своїм шляхом і не займався торгівлею; та донька - Олександра (1852) у майбутньому дружина Вознесенського міщанина Олексія Васильовича Мальєва.

‎Стахій Максимович Лефтер зі своєю дружиною і дітьми прожив у своєму будинку на розі вулиць Соборності і Танасчишина, буд. 6 понад 18 років. Після тривалої хвороби 5 серпня 1871 року у віці 68 років Стахій Максимович помер, він був похований у Вознесенську протоієреєм Свято-Вознесенського собору Михайлом Єлисійовичем Вартмінським.

Все його майно після смерті було розділене в рівних долях між нащадками і дружиною. Так, наприклад, Прасковій Івановні дісталася частка сімейного будинку і два магазини на Базарній площі зі сторони Церковної вулиці (вул. Чубчика), один вона у 1883 р. продала Ананевському міщанину Фроїму Фавелєвичу Герберу, він зі своєю дружиною у Вознесенську володів магазинами готових суконь і був власником трактирних закладів, другий магазин під торгівлю сіллю після 1872 р. вона передала у власність чоловікові своєї доньки Вознесенському міщанину Олексію Васильовичу Мальєву. Дітям же дістались будинки, які були раніше побудовані батьком на придбаних у міста землях - Василю на куті Мертвоводської і Миколаївської, Афанасію біля берега річки Мертвовод, Олександрі дістався будинок між двома братами.

‎Афанасій у 1881 р. свій будинок продав своєму брату Якову, а сам переїхав в будинок на Михайлівській вулиці, а вже Яків у 1883 р. продав те майно вознесенському купцю Івану Івановичу Герасимову син Колежського регістра Івана Андрійовича Герасимова.

‎Будинок Василя, після його смерті 11 лютого 1897 року, перейшов у власність його дружини Ксенії Іванівни та дітей Гавриїля, Петра, Миколи та Єлизавети.

‎Олександра зі своїм чоловіком вознесенським міщанином Олексієм Васильовичем Малєєвим (одружилися 8 листопада 1872 р.) прожили в своєму будинку до 1917 року.

‎Вільному штурману Якову дістався будинок із солемоленим млином, складом і двома магазинами на розі вулиць Одеської та Миколаївської. Він своє надбання у 1886 р. продав дружині свого брата Василя - Ксенії Іванівні.

‎Григорію дістався будинок на розі Соборності і Танасчишина, 6, він там проживав зі своєї сім'єю і матір'ю Прасковією. Вони мали рівні права. Після смерті 29 серпня 1887 року Григорія Стахійовича Лефтера, частина його пожитків перейшла у спадок вознесенському міщанину Михайлу Григоровичу Лефтеру. А Прасковія Іванівна після своєї смерті залишила у спадок свою частину онукові Гавриїлу Васильовичу Лефтеру, сину Василя Стахійовича та Ксенії Іванівні.

‎Михайло Григорович народився у 1875 році у Вознесенську, своє життя пов'язав із політичною діяльністю Вознесенська. Був членом управи, скарбником міста, неодноразово був обраний у голосні Вознесенської міської думи. У 1906 р. після звільнення С. С. Лузановського за судових розглядів із Контрамарками та судом над ним, Михайло Григорович Лефтер до обрання Кухаренка тимчасово був призначений виконуючим обов'язки міського голови. Також, був членом товариства товаро-пасажирського пароплавства Вознесенська. Михайло Григорович був активним учасником життя і розвитку нашого міста, займався благодійністю і разом з купцем Є. Є. Позе будував школи і притулки для дітей сиріт.

‎Гавриїл Васильович народився 24 березня 1874 р. Він в порівнянні від свого родича та співвласника будинку на розі вулиць Соборності і Танасчишина Михайла Лефтера, пов'язав своє життя із торгівлею солі та кам'яного вугілля. Як його батько Василь та дід Стахій, володів солемоленим млином, складом і вже 4 магазинами, два з яких він віддавав в орендне користування, перший - вознесенському куплю Аврааму Марковичу Сербіну під тютюнову торгівлю, другий - англійському підданому Роберту Едуардовичу Ельворту під акціонерне товариство і торгову фірму «Р Ельворті», які займалися торгівлею землеробських машин та знарядь. Цей капітал Гавриїлу Васильовичу було передано під управління та завідування його матір'ю Ксенією Іванівною Лефтер, і знаходилось на розі вулиць Одеської та Миколаївської.

‎У дружини Гавриїла, херсонської міщанки Марії Яківни Лефтер (по батькові Чехун, одружилися 21 квітня 1901 р.) був Водяний борошномельний млин, який знаходився у містечку Костянтинівка на березі річки Буг і бакалійно-гастрономічний магазин на Базарній площі з боку Одеської вулиці. Гавриїл Васильович зі своєю дружиною проживали у згаданому будинку до 1913 року. Після 1913 р. свою частину будинку віддав в орендне користування нотаріусу Федору Йосиповичу Кривицькому під нотаріальну контору, яка знаходилася там до 1917 року.

‎Сам Гавриїл в той період з дружиною переїхади у будинок на Одеській вулиці.

‎Михайло Григорович Лефтер також проживав у тому будинку до революційних подій 1917 р.

‎Подальша доля Гавриїла та Михайла Лефтерів не відома. Але відомо, що у їхньому родовому будинку на розі вулиць Соборності і Танасчишина після революції до 1930 року проживав лікар Вознесенської земської лікарні з нашкірно-венеричних хвороб Анапольский М. І. (Мойсей-Мошко, Ісакович-Іцкович). А у 1835 році в будівлі було відкрито школу комбайнерів, де готували трактористів на трактори «Фордзон» та комбайнерів для роботи на зернових  комбайнах «Комунар» та «Сталінець». Під час Другої світової війни школа комбайнерів припинила навчання.

‎І вже після визволення Вознесенська від німецько-фашистських загарбників 15 вересня 1944 року в місті вже було відкрито школу механізації сільського господарства. Виробниче навчання проводилося у будівлі і майстернях на розі вулиць Соборності і Танасчишина.

‎На сьогоднішній день та будівля відноситься до Вознесенського професійного аграрного ліцею, історія якого почалася у далекому 1835 році від школи комбайнерів.

‎Джерела історії:

‎Контора нотаріуса С. М. Шмакова, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1873-1877)

Контора нотаріуса І. П. Добровольського, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1880-1884)

Контора нотаріуса І. П. Добровольського, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1873-1875)

Контора нотаріуса І. П. Добровольського, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1886)

Контора нотаріуса І. П. Добровольського, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1883)

Контора нотаріуса Ф. О. Кривицького, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1898-1912)

Контора нотаріуса Д. М. Клечковського, м.Вознесенськ Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (1892-1913)

Миколаївські Метричні книги (1770-1930)

Одеські Метричні книги (1870-1898)

Одеса, Перепис населення (1897)

Вознесенський повітовий відділ комунального господарства (1920-1923)

Вознесенський професійний аграрний ліцей. Шлях у 85-х роках

Довідкова книга «Вся Миколаївщина» 1927 року