Палац Олександра II

Неподалік від парку Січової Слави на розі вулиць Соборності і Кібріка знаходиться історико-архітектурна будівля, яка була побудована під час підготовки до грандіозних військових маневрів у Вознесенську в 1837 році.

В минулому палац будувався для прийому у нашому місті царя Олександра II, який був з династії Гольштейн-Готторп-Романових, спадкоємець імператора Миколи I.

На той час Олександр II вперше відвідав Вознесенськ. Він прибув до нашого міста у ніч з 24 на 25 серпня 1837 року, де в цей час вже перебував Микола I зі своєю родиною. В ті роки у Вознесенську проводилися грандіозні військові маневри, присвячені 25-м роковинам перемоги у Вітчизняній війні 1812 року. Сюди було стягнуто 350 ескадронів кінноти та до 30-ти батальйонів піхоти. Маневри проходили під власним керівництвом імператора.

Історія самого палацу досить сумна. Його двічі руйнували і двічі відбудовували. Тому під впливом війн і часу, будівля втратила свій початковий архітектурний вигляд, але не втратила своєї історії.

Під час Кримської війни 1854—1855 рр., в цій будівлі було відкрито тимчасовий військовий госпіталь на 150 ліжок, в якому розміщали важкопоранених воїнів для тривалого лікування.

Їх привозили сюди з під Севастопо­ля. Спочатку поранені прибували до Миколаєва, з Миколаєва до Вознесенська. Хворих везли паропла­вом, який зупинявся в Раковому (або як тоді називали село Раковець), а вже звідти на підводах — в госпіталь до Возне­сенська.

З 1870 по 1917 роки в цьому будинку знаходився дім офіцерів царської армії. В ньому влаштовувалися бали, банкети, гуляння офіцерів та їх сімей. Нижчі чини туди не допускалися.

В 1919 році під час куркульського повстання ця будівля вперше була частково зруйнована і до 1928 року стояли лише стіни. В 1928 році вона була відбудована і там розміщався Будинок Червоної Армії.

Слід відзначити, що зі спогадів учасників громадянської війни 1917 року, в цьому приміщенні знову вдруге обладнали госпіталь і в ньому, на лікуванні після тяжкого поранення під Вознесенськом, перебував майбутній письменник Микола Островський.

Вдруге зруйнування будови відбулося у період Великої Вітчизняної війни, і тільки у 1950 році, воно було відбудоване. Саме там знаходився гуртожиток школи-інтернату, до побудови нового корпусу.