Католицький храм Святого Антонія Падуанського.

Новосе́лівка — село в Україні, у Степівській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області

Новоселівка - колишня німецька колонія Гальбштадт (Halbstadt, пізніше с. Катюшине), заснована у 1869 роках XIX століття на місці невеликого хутора Голіков (Булгарка).

Перша згадка про населений пункт Голіков на місці сучасного села, зустрічається у праці Пивовара А. В. «Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року». Там йде мова про хутір Голіков, що на той час мав шість дворів та належав громадянину Голікову — канцеляристу в місті Миколаєві.

У 1869 році український хутір Голіков (інша назва Булгарка) стає німецькою колонією з гарною назвою Гальбштадт.

Землі навколо Голіков купили німецькі вихідці з колонії Карлсруе, Ландау, Зульц, та інших сусідніх колоній Тилігуло-Березанського колоніального округу між 1861—1865 рр.

У 1896 році німецька колонія Гальбштадт (Болгарка) при річці Солонисі мала 34 двори, 267 жителів (132 чоловіків та 135 жінок). В колонії була школа, що нараховувала 36 учнів (23 хлопців та 13 дівчаток) та корчма.

У 1925—1939 рр. село Гальбштадт входило до складу Карл-Лібкнехтівського німецького національного району Миколаївської округи (з 1932 — Одеської області).

Після скасування Карло-Лібкнехтовськ району в 1939 році засновано Варварівський район з центром в містечку Варварівка. І село Гальбштадт, увійшло до складу Варваровського району.

У 1943 році тут проживало 677 жителів.

У березні 1944 році з Гальбштадту почалась депортація мешканців німецького етнічного походження із цього та інших поселень в Німеччину у табори. І ті з них, які опинились в радянській окупаційній зоні, були переселені потім в Росію і Казахстан.

У 1946 році указом ПВР УРСР село Гальбштадт перейменовано в Новоселівку.

Німці-католики Гальбштадту спочатку, до 1899 року належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Карлсруе (Степовому), а пізніше - до парафії Святого Хреста у Шенфельді (Криничках).

У 1893 році в Гальбштадті за коштом вірян збудували власний мурований Католицький храм Святого Антонія Падуанського.

За спогадами місцевих жителів архітектор, який будував храм, наказав викопати яму під фундамент, заповнити її негашеним вапном та від кожного двору приносити щонеділі десяток яєць і всі кістки, які назбираються за тиждень, та кидати це все до ями. Потім на цьому розчині звели церкву, і досі він тримає каміння так, що їх не можна розділити. Каміння ламається, але розчин тримається. Побудований костел із пиляного вапняку.

У 1895 році в костелі встановили орган (органістом тут з 1895 року і фактично до закриття святині служив Бем Рохус Францевич).

Спочатку храм належав до парафії св. Петра та Павла в колонії Карлсруе, а з 1911 р. – до парафії Святого Хреста в колонії Шенфельд.

Церква діяла безперервно до 1929 року, коли була закрита за рішенням ВУЦВКу, і почала використовуватися як склад місцевим колгоспом імені Е. Тельмана. Через пил від зерна та дію атмосферних явищ в церкві майже повністю стерлися розписи. Залишки їх можна бачити лише в кількох місцях і лише у верхній частині церкви.

В часи Другої світової війни з повітря було знищено частину дзвіниць на храмах теперішнього Миколаївського району. Не обминула ця доля і костел в селі Новоселівка. Що цікаво, здійснено цей акт було вже в 1944 р. при наступі радянських військ.

Зараз храм знаходиться в стані руйнації. Майже знищена покрівля, замуровані вікна та вхід, яким користувалися при проведенні служб. Натепер входом служать ворота, які мабуть видовбали та встановили ще в ті далекі 30-ті роки.

Храм занесений до переліку архітектурних пам’яток Миколаївського району Миколаївської області. Автором внесення костелу до списку є О. І. Тищенко.