Пам'ятник Військовому поселенню Бузької уланської дивізії.

У місті Вознесенськ по вулиці Соборній, історична назва Миколаївська, біля ЗОШ №10 знаходиться один із найстаріших пам'ятників історії міста.

Пам'ятник Військовому поселенню Бузької уланської дивізії - найстаріший пам'ятник Вознесенська, якому вже понад 207 років. Відполірований гранітний обеліск на честь новосформованого військового поселення був споруджений у 1817 році.

На цьому обеліску з чотирьох сторін було встановлено меморіальні дошки. На них викарбувані такі написи:«Військове поселення Бузької уланської дивізії своє початок сприйняло в літо від Різдва Христового 1817 року грудня 24». Це поселення стало початком створення Новоросійського військового поселення кавалерії з центром у місті Вознесенську.

Історія Створення Бузької уланської дивізії.

Бузька уланська дивізія — військове поселення на Півдні України, яке було сформоване після повстання на території сучасного Вознесенська Бузького козачого війська.

Поштовхом до повстання став наказ про скасування Бузького козацького війська і перетворення козаків на військових поселенців. У липні заворушення в бузьких станицях охопило майже все військо, 16 липня п'ятисотенний загін повстанців прибув до міста Вознесенськ, намагаючись захопити козацькі клейноди й звільнити заарештованих напередодні козаків. Повсталі козаки схопили військового отамана М. Кантакузіна і побили його. Проти козаків рушили регулярні війська Українського уланського полку, які після збройної сутички з повстанцями заарештували їх керівників – П. Бабиченка і Г. Гетьманенка.

Проте повстання продовжувало набирати силу. Козаки відмовлялися коритися наказам старшини і військ, адміністрації, чинили опір перепису їх родин, рішуче заявляли що поки живі, не полишать своїх козацьких клейнодів, 21 липня ген - майор І.Вітт констатував, що всі спроби придушити рух бузьких козаків виявилися марними.

Бузьке козаче повстання тривало майже три місяці. Царський уряд надіслав для придушення повстання чотири полки, понад 10 тисяч солдатів, які мали на озброєнні гармати. Козаки і навіть жінки та діти чинили рішучий опір регулярним військам. Лише в середині вересня рух було придушено.

Розправа з повсталими була надзвичайно жорстокою. Багатьох із них порубали шаблями, потопили в Південному Бузі, засікли батогами. 93 козаків притягнуто до військового суду, 64 після цього страчено, інших — заслано в Сибір.

Після придушення повстання Бузького козачого війська, на території Півдня України з центром у місті Вознесенськ, було сформовано нове військове поселення яке отримало назву Бузька уланська дивізія.

Бузька уланська дивізія, була сформована переважно з козаків українців. Складалася з 4-х полків. Крім того, до неї входили 3 поселені та 3 резервні ескадрони.

До складу 1-го Бузького уланського полку увійшли: Вознесенськ та селища: Сокільська переправа, Ракова, Новогригорівка, Арнаутівка, Білоусівка, Михайлівка, Щербані, Димівка та Солоне. В них було населення 3615 чоловік чоловічої статі та 3135 жіночої статі, та 90238 десятин землі.

З 1857 року Вознесенський (колишній 1-й Бузький уланський полк) отримав назву: «Вознесенський, 8-й уланський, Е.І.Вис. Вел. Княжни Тетяни Миколаївни, полк».

Начальником Бузької уланської дивізії був граф І. О. Вітт. Він знаходився в Одесі, а корпусні командири, які безпосередньо керували у Вознесенську.

Військові поселення Херсонської губернії були поділені на 3 округи: 1-й округ із центром у Новій Празі Олександрійського повіту, 2-й округ – у Новомиргороді Бобринецького повіту та 3-й округ – у місті Вознесенську.