Майже поряд з бесідкою (ротондою), біля гроту, стояла ваза, виготовлена з граніту. Довгий час вважалося, що її знищили. Виявляється, вона збереглася і знаходиться в дворі школи-інтернату. Оскільки, зараз парк відбудовується, то, очевидно, її місце в парку.
Розбивка парку була радіальною, тобто, навколо бесідки йшли доріжки і вони пересікалися доріжками, які йшли вниз від бесідки. Обабіч цих алей було висаджено багато троянд.
Нинішньому поколінню від тієї краси залишається лише дереза та бур'яни, а від скульптур сміття, яким засипано басейни. А жаль.
ЩЕ ХОТІЛОСЬ би розповісти про одне нікому поки не зрозуміле явище, у Вознесенську до 1930 х років не було електрики, водонапірних насосів і іншої техніки. Не зрозуміло, завдяки чого ще в минулому столітті, тут могли потужними струмками бити фонтани, текти вода в гротах тощо.
Видно, що при проектуванні парку наші предки знали залягання підгрунтових вод, ці знання не були передані поколінню. Воно й зрозуміло: перша світова війна, громадянська розруха. Не до парків було. А потім усе забулося. .
В 1970 році наш комбінат комунальних підприємств одержав новий екскаватор. Ми вирішили випробувати його в роботі.
До цього ліворуч біля входу в парк Островського з-під землі під впливом ливня з'явилася труба, із якої сочилася вода. Я, інженер комбінату В. В.Войтенко і екскаваторник А.А. Чебанов вирішили пройти екскаватором вгору через кожні 30 – 40 метрів траншеї в пошуках труби. І ось ця труба привела нас майже до ротонди.
На глибині трьох метрів ми виявили такий водоворот води, що якби її використати, то можна було б не тільки фонтани влаштувати, а й забезпечити водою всю нижню частину міста.
А ось цікава деталь. В загорожі школи-інтернату по вул. Леніна вмуроване напіварку. Кажуть, що це зроблено для прикраси. А в дійсності в цій напіварці була вмонтована труба з наконечником у вигляді левової пащі, з якої і вдень, і вночі лилася дуже смачна вода, якою користувалися мешканці прилеглих вулиць.
Add a review