Квашенко Наталя Віталіївна

Проект “Культурний код Вознесенщини”

Як і обіцяли, продовжуємо культурну тему Вознесенщини. Вознесенський Вісник знову завітав до Міського будинку культури. Цього разу ми знайомилися з відомим на всю Україну колективом “Нива”.

Історія Народного колективу народного танцю “Нива” яскрава та цікава. Заснував танцювальний колектив та дав безстроковий квиток у життя в 1974 році Одинцов Володимир Олександрович. Через рік колектив захистив звання “народний”! Це була унікальна ситуація, адже таке звання потрібно здобувати тяжкою працею та репетициями під керівництвом талановитого художнього керівника ! Це дуже високе звання, яке потрібно захищати чи підтверджувати кожні три роки.
Привніс у розвиток ансамблю “Нива” Мерлянов Михайло Васильович , видатний хореограф, балетмейстер, культурний діяч, Заслужений працівник культури України, професор. До Вознесенська він приїздив з Миколаєва, де працював у Миколаївському культурно- освітньому училищі. Прекрасна людина та професіонал. Вбачав великий потенціал у “Ниві”.
Перед тим, як ми почнемо розмову з Квашенко Наталією Віталіївною, художнім керівником Народного ансамблю народного танцю “Нива”, давайте поговоримо про специфіку народного танцю.

Чи знали ви, що перші танці виникли як засіб спілкування між людьми, та між людьми і богами? Через танець виявляються почуття, настрій, емоції. Сьогодні є багато різних видів танцю. Але ми поговоримо саме про народний танець. Народні танці - це фольклорні танці, які з'являються на певній території і мають традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми, малюнки танцю. Сюди відносяться хороводи, парні та сольні танці. Народні танці виконують духовну, виховну, художню та освітню функцію. Колективи, які виконують народні танці, несуть важливу просвітницько - виховну функцію. Важливо, що раніше, заняття у самодіяльних колективах заповнювали дозвілля молоді, тим самим відволікаючи її від менш корисних занять. Сьогодні це не менш актуально!
Не всі можуть стати артистами, але багато хто з нас хотів би займатися танцями. Для цього і є в Міському будинку культури художня самодіяльність!
Кажуть, що танець виконується в першу чергу для себе, а вже потім для глядача. Тобто, люди, які танцюють, мають неабиякий внутрішній потенціал. Мабуть саме через це, “Нива” завжди була багата на учасників та учасниць! Збереглася концертна програмка 1986 року, у якій зазначається 80 молодих учасників Народного ансамблю народного танцю “Нива”. Ви тільки уявіть собі - 80! Але на той час, колектив був молодіжний. Вже у 2011 році колектив трансформувався та став доступним для любого віку - від 16 років до 60. Саме з цього періоду відбулося переродження: прийшли нові учасники, повернулися ті, хто колись у різні роки танцював у “Ниві”. У колективі навіть є династії в три покоління!
Для того, щоб дізнатися цікаві факти та про саме життя колективу, Вознесенський Вісник вирішив ближче познайомитися з його художньою керівницею. Відразу зазначимо, що в процесі розмови з нею ми настільки поринули в світ танцю, що навіть не будучи артистом, в нашій уяві ми вже були на сцені. Про що це говорить? Про те, що Квашенко Наталія Віталіївна живе своєю роботою і колективом. І ми зрозуміли, звідки у неї таке довготривале взаємне почуття з танцем! Виявилося, що Наталія Віталіївна танцювала у ансамблі “Нива” з семирічного віку. Вона знала напам'ять усі танці і коли хтось із артистів був відсутній, ставили саме її.
У неї була дитяча мрія - стати Людмилою Іванівною. На той час Дроздова Людмила Іванівна викладала балет. Уявляєте, у Вознесенську танцювали балет! До слова, одна із теперішніх учасниць “Ниви”, колись займалася у Людмили Іванівни балетом!
Не дивно, що Наталія, молода учасниця Народного ансамблю народного танцю “Нива”, вступила до Миколаївського вищого училища культури ( сьогодні Миколаївський коледж культури і мистецтв).

Розкажіть щось цікаве про Народний ансамбль народного танцю “Нива”.

Наш колектив дружний. Налічує 30 осіб. Є учасники з Козубовки та Доманівки. Це люди, які не можуть жити без танцю.

Вони оживають, відкривається їхня душа. В області наша “Нива” єдина через вік учасників. У нас є свій глядач, який постійно відвідує наші концерти. Тому ми щорічно, до Дня міста Вознесенськ, з великою повагою до глядачів, робимо звітній концерт. Взагалі, ми дуже відомі. В минулому році нас запросили в Коблево, відкривали фестиваль “Коблево фест”. Ми підслухали, під час виступу глядачі перешіптувалися про те, що цей колектив мабуть з Києва. Це говорить про високий рівень виступу. Раніше багато їздили виступати. Миколаїв, Южноукраїнськ, Очаків, Коблево, Харків, Київ. Були колись у Росії, Болгарії, Чехословакії. Це далеко не повний перелік міст, де ми виступали. Головне, що де б ми не приймали участь, завжди привозили додому найвищі нагороди - гран прі.
Публікували світлини Народного ансамблю народного танцю “Нива” на обкладинці журналу “Культура України”. У 2005 році нас запрошували на телебачення. Відразу перед камерою нам було трохи боязко, але потім все було нормально. Адже ми говорили про народний танець, про наше життя. Грати не доводилося, ми були самі собою!
А ще хочу додати, що молодь, яка вже закінчила школу і навчається в різних вузах, не покидають колектив. Приїздять на репетиції, приймають участь у виступах. У нас є випускники, які працюють в Китаї у Циркі Сонця, у Індії. Причому це індивідуальні номера. Вони повітряні гімнасти!
Випускники нашого колективу не отримують свідоцтв про завершення навчання, бо ми художня самодіяльність. Але вони навчаються народному танцю, отримуючи величезне задоволення!

Для того, щоб отримувати високі нагороди, потрібно багато працювати. Як це відбувається у вас?
Головне - це система. Як вже зазначали, колектив різновіковий. У нас двічі на тиждень по три години проводяться репетиції. Перед концертами може бути три репетиції на тиждень. Бувають індивідуальні репетиції. Як вони проходять - стаємо біля станків і під класичну музику починаємо з розминки. Навантаження чимале! Але без цього ніяк.

Чому саме народний танець?
Бо це ціла наука! Це наша історія. Це яскраво, гарно. Народний танець - це ми, українці! Хоча народний танець - це і танці інших народів. Тут потрібно, щоб костюм, орнаменти на костюмах, рухи чітко відповідали народним традиціям тої чи іншої країни світу.

Є візитівка Народного ансамблю народного танцю “Нива”?
Звісно, це український народний танець “Вознесенський гопак”. Костюми та орнаменти на них чітко відповідають Півдню України.

Гопак - це традиційний плясовий український народний танець запорозького походження. Назва танцю походить від вигуку «гоп!» під час його виконання. Гопак нерідко має величний, героїчний характер.

Наталіє Віталіївно, чи вели ви підрахунок, скільки ви за свою діяльність поставили танців?
Більше 200. Зараз згадалися танець “Жу жу”, прекрасний ритмічний дитячий танець “Блохи”, смішний танець “Каламбур”. Самий останній танець, який поставили - це “Білий вальс” під музику Дога.
Раніше в колективі було 6 груп. Тому за рік ставили 30- 40 танців! Зараз дуже не вистачає дитячих танців!

Що Вас надихає на постановку нового танцю?
Мене надихають гарні репетиції. Може надихнути якась гарна мелодія, фільм. Дуже часто ідеї приходять вночі.

Чим керуєтеся в роботі?
( Відповідь миттєва) Дружба. Для мене це надзвичайно важливо. Наш колектив - це сім”я. Ми повинні поважати один одного, слухати, чути, довіряти. Адже під час виступу може статися будь що. Наприклад, були випадки, коли під час танцю виключалася музика. І вони не зупинилися, дотанцювали під бурхливі оплески! Або танцювали гопак, а включили іншу музику. Артисти “Ниви” зорінтувалися і станцювали, глядач навіть не помітив нічого. Було і таке, що під час концерту на 2 відділення, де 25 номерів, артистка перепутала костюм. Знову ж , зорінтувалася, за декілька секунд переодягнулася і затанцювала!
Всі учасники ансамблю знають, який має бути зовнішній вигляд артиста під час виступу. Тому дорослі дивляться і допомагають меньшим.
Тільки в дружній обстановці можливо комфортно тренуватися, вчитися, виступати.

Чи є проблеми в роботі?

Так, як і всі інші колективи, стикаємося з проблемою фінансування. Всі костюми, головні убори придумуєм самі. Навіть ш”ємо та вишиваємо орнамент на вишиванках власноруч. Але матеріали на костюми закуповуємо за власні кошти учасників колективу. Зараз замовили квіти ( троянди) для українського ліричного танцю, який буде виконуватися у довгих сукнях… Та й на конкурси і фестивалі їздимо за власний кошт.
Хоча у 2020 році після вдалого виступу на “Фестивалі громад”, нам місцева влада виділила кошти на придбання сценічного взуття, яке дороге, але вкрай необхідне!

Про що мрієте?
Мрію, щоб колектив завжди поповнювався. Діти зовсім не хочуть йти на народні танці. Особливо потрібні хлопці. Тому мрію, щоб приходили діти і молодь. Мрію, щоб молодь вчилася передавати свої українські традиції через танець! Для того, щоб дітей зацікавити, на мою думку, потрібно в школах запровадити факультатив з вивчення народного танцю, щоб був танцювальний клас.

Тому, користуючись нагодою, запрошую, приходьте! Станьте учасниками Народного ансамблю народного танцю “Нива”! Пориньте у світ музики та танцю! На вас чекає дружній, згуртований колектив - справжня велика родина!

Оригінал статті - Facebook