Бій за Вознесенськ у 1920 році

16 квітня 1920 року відбувся визначний етап Першого Зимового походу - битва за Вознесенськ.

 У той час Армія УНР, переслідувана більшовицькими частинами, змушена була залишити Херсонщину та перейти на правий берег річки Південний Буг для продовження опору. Вибір падає на район міста Вознесенськ.

 Армія УНР направилася до Вознесенська з метою отримання важливого військового арсеналу та стратегічної переваги в Зимовому поході. Місто мало важливу залізничну станцію та значний арсенал із гарматами, що дозволило б українським військам отримати необхідні боєприпаси і зброю для подальших військових операцій проти більшовиків.

“У нас набоїв обмаль: 100 на кулемет, дві обойми на рушницю, а рушниць – одна на двох козаків, – згадував генерал-хорунжий Михайло Крат. – А у Вознесенську – величезні склади зброї ще з часів світової війни. “Хлопці, Вознесенськ мусимо взяти!” А там саме з’їзд комуністичної партії. Не ждали там “банди”, аж ось почули лихо. Сіли в окопи комуністи, ждуть підмоги з Одеси”

 Форсуючи швидкий перехід від Долинської до Вознесенська за 4 дні, Армія УНР вночі 16 квітня розпочинає генеральний штурм з метою пробиття ворожих ліній.

 Більшовики були усвідомлені про наближення Української армії і приготувалися до зустрічі. Підпустивши українські лави на 400 кроків до міста, ворог розпочав інтенсивний обстріл рушничними та кулеметними кулями, одночасно ведучи атаку бронепотягом з боку залізниці. Українські козаки, обмежені засобами вогню, майже не стріляли. Ворог відпустив контратаку, а козаки, дотримуючись наказу, почали відступати, намагаючись змусити ворога вийти на відкрите поле, де їх зупинив картеччю з гармат кінно-гірський дивізіон полковника Алмазова..

 На рішучому етапі битви вступив у бій кінний полк Чорних запорожців під командуванням Петра Дяченка, який зламав лінію ворога. Цю атаку підтримали повстанський відділ отамана Гулого-Гуленка та кінний полк під командою полковника Литвиненка.

 Ворожий бронепоїзд швидко змушений був відступити, визначивши долю штурму.

 Під Вознесенськом вдалося знищити до 650 комуністів. Проте найбільшим досягненням було захоплення значного складу військової амуніції, зокрема 2 мільйонів рушничних і 32 тисяч гарматних набоїв. Це дозволило Армії УНР зберегти боєздатність та вийти з ворожого оточення, забезпечуючи з'єднання з українськими військами, що діяли під контролем Уряду УНР та в співпраці з польським командуванням, на початку травня.

 Генерал-хорунжий Михайло Крат вказав на те, що величезний обсяг захопленої здобичі вимагав від командування розповісти місцевим селянам, де саме знаходиться ця зброя.

" – Всім роз'їздам наказати, щоби по селах, де проходитимуть, скликати селян, та наказувати, щоб негайно приїздили по зброю до Вознесенська".

Ця військова операція стала однією з найважливіших перемог українських сил у 1920 році, відігравши визначальну роль у підвищенні бойового духу армії та сприяючи успішному продовженню Першого зимового походу Армії УНР.